Це  малоінвазивна сучасна методика обстеження та лікування суглобів. Найчастіше проводять  артроскопію колінного, плечового, гомілково-ступеневого, кульшового, ліктьового суглобів за допомогою артроскопа та артростійки.

Хірургічне втручання здійснюють після створення кількох проколів (до 5 мм) . В один з них встановлюють  артроскоп , зображення від якого транслюється на монітор. В інший прокол (порт) вводять специфічні ендоскопічні інструменти, якими виконують складні процедури, маніпуляції. 

Артроскопія в сучасному світі визнана «золотим стандартом» лікування та діагностики великих суглобів. Найчастіше проводять ендоскопічне лікування колінного суглоба, оскільки саме цей суглоб найбільше травмується (це пов‘язано з його будовою та навантаженням). 

     Артроскопія проводиться тільки після особистого огляду пацієнта (клінічний огляд). Я спілкуюся з ним, розпитую, як сталася травма,  ушкодження колінного суглоба чи це вроджена патологія. Проводжу  огляд, пальпацію, специфічні діагностичні тести, що допомагає мені поставити попередній діагноз. Потім зазвичай я спрямовую пацієнта на додаткові методи обстеження, які документально або підтверджують, або спростовують мій попередній діагноз .

     Це такі методи, як  УЗ обстеження, яке допомагає при синовіїтах, бурситах, Rtg (рентген) колінних суглобів в стандартних проекціях (передньо-задня проекція в положенні стоячи, бокова проекція в положенні лежачи) та специфічні проекції: тангенціальна та задня аксіальна.

МРТ- обстеження

Окремо хочу зупинитись на МРТ- обстеженні. 

     Я завжди особисто пишу направлення на МРТ-дослідження після клінічного огляду пацієнта. У направленнях вказую, яку ділянку тіла потрібно обстежити, з контрастом чи без контрасту, на що слід звернути увагу лікарям-діагностам  у кожному окремому випадку.

     Я спрямовую своїх пацієнтів на МРТ в найкращі, перевірені мною і часом діагностичні центри, з якими маю зворотній зв‘язок. Після артроскопій я відсилаю фото в МРТ- центр, котрий обстежував конкретного оперованого пацієнта, і тоді лікар, який описував певний випадок, має змогу зіставити те, що він (вона) побачили при обстеженні і що було (артроскопічно) побачено мною. Так відбувається двобічне самовдосконалення.

     Після дообстеження я повторно зустрічаюсь з пацієнтом. Цей візит передбачає контрольний огляд, клінічні тести, обговорення деталей операції, разом з пацієнтом розглядаємо запис МРТ, огляд та аналіз. Зазвичай я готую пацієнта і сам готуюсь до будь-якого розвитку подій підчас операції. Що це значить? Тільки артроскопія дає можливість точно поставити діагноз. І насправді не часто, але бувають несподівані знахідки, яких не видно було на МРТ, УЗД, рентген-плівках. Тому і я, і пацієнт маємо бути готові до будь-якого розвитку подій в операційній.

• Перелік аналізів та обстежень перед артроскопією:
• ЗАК( загальний аналіз крові);
• ЗАС (загальний аналіз сечі);
• глюкоза крові( кров на вміст цукру). За необхідності  cколадається глікемічний профіль;
• біохімічний аналіз крові;
• група крові та резус- фактор;
• RW(реакція Вассермана);
• Rtg ОГК(рентген грудної клітки);
• ЕКГ(електрокардіограма);
• За необхідності ПЛР-тест на COVID-19.
•       Після отримання результатів обстеження пацієнта оглядає анестезіолог, який разом з пацієнтом вирішує, який тип знеболення обрати (місцевий − коли усі інші варіанти знеболення протипоказані. Я особисто двічі проводив артроскопію під місцевою анестезією, більше НЕ ХОЧУ!
•      Загальний наркоз (ЕТН-ендотрахеальний наркоз) – пацієнт спить, і за нього дихає апарат штучної вентиляції легень. Це найбільш керований тип знеболення! ЕТН може бути проведеним за допомогою севорану або ж за допомогою дипрофолу. 
•      Існує також СМА (спиномозкова анестезія), епідуральна анестезія, блокади нервів нижніх кінцівок, комбінована анестезія.
•  Після визначення типу знечулення переходимо до безпосередньої підготовки до артроскопії:
•        Якщо операція планова (застаріле пошкодження ПСЗ, пошкодження меніска, який потрібно ушивати), потрібно розробити кінцівку (амплітуда рухів нижньої кінцівки повинна бути в повному обсязі – це запорука правильно виконаної, з технічного боку, операції
•       Якщо операція планова, потрібно максимально закачати, укріпити м‘язи нижніх кінцівок (укріпити власний м’язовий корсет). Особливо це стосується медіальної порції чотириголового м‘яза стегна! – vastus medialis
•       За кілька днів до хірургічного лікування пацієнту слід ретельно, за допомогою губки для тіла і мильного розчину, омивати майбутню операційну ділянку (це, як правило, 20-25 см. вище та нижче наколінка)
•      Увечері напередодні операції – загальний туалет тіла (душ);
•       За 12 годин до операції пацієнту забороняється приймати їжу та пити рідину (будь-яку!);
•       За кілька годин до операції (за необхідності) проводиться видалення волосся з ділянки оперативного поля без пошкодження шкірних покривів!!!                          

Повідомити мене і лікаря-анестезіолога про:

·                    систематичне вживання тих чи інших препаратів;

·                    наявність (якщо є) алергічних реакцій  на ті чи інші медичні препарати;

·                    наявність (якщо є) гнійно-некротичного процесу в організмі;

·                    загострення того чи іншого хронічного захворювання (наприклад: гострий бронхіт, гострий тонзиліт, гострий аднексит (у жінок);

·                    наявність виділень з носових,  сечостатевих шляхів;

·                    наявність психічних захворювань;

·                    сечо- та калонетримання;

·                    наближення чи наявність місячних виділень;

·                    вагітність;

·                    тютюнопаління (кількість сигарет, викурених за добу);

·                    алкозалежність;

·                    наркоманія;

·                    наявність COVID-19 чи його ознак (втрата смаку, запахів, першіння в горлі, лихоманка, задишка).                                         

Артроскопія проводиться при травмах та захворюваннях колінного суглоба, а також  як маніпуляція для встановлення правильного діагнозу.

Травми колінного суглоба:

• пошкодження менісків;
• пошкодження ПСЗ (передньої схрещеної зв‘язки);
• пошкодження ЗХЗ (задньої схрещеної зв‘язки);
• гострий звих наколінка;
• пошкодженнях медіальної або латеральної колатеральних зв‘язок;
• при комбінованих пошкодженнях зв‘язок колінного суглоба (мультизв’язкові порушення колінного суглоба);
• звих гомілки (звих у колінному суглобі).

Захворювання колінного суглоба:

• гострий (іноді гнійний артрит);
• ревматоїдний артрит;
• синовіїт, пігментний вілонодулярний синовіїт;
• пошкодження хряща (дефекти);
• гіпертрофована медіопателярна складка;
• звичний звих наколінка;
• хондроматоз (наявність суглобових мишей);
• кісти менісків;
• дискоїдні меніски;
• деформуючий остеоартроз;
• наявність остеофітів у колінному суглобі;
• кіста Бейкера.

У найкоротший час, максимально швидко артроскопія проводиться при кількох станах: блок колінного суглоба, больовий синдром колінного суглоба; гострий звих наколінка; гострий артрит (іноді гнійний артрит).

•  Блок колінного суглоба зазвичай буває у спортсменів, працівників спецслужб, при катанні на лижах у повсякденні, коли на колінний суглоб діє високоенергетична сила (ДТП , падіння з висоти). У таких випадках травмуються найчастіше меніски, ПСЗ (передня схрещена зв’язка). Рідко, але також трапляється мультизв’язкове пошкодження колінного суглоба (коли вражається кілька зв‘язок).
•  Гострий звих наколінка (пошкодження наколінка, яке трапилось вперше). Як правило, таке ураження має травматичне походження. Проводиться операція «шов Ямомото» під артроскопічним контролем.
•  Гострий артрит колінного суглоба – це такий стан, коли в порожнині колінного суглоба є надмірна кількість рідини, локальна гіпертермія, лихоманка, загальна слабість.

• За 12 годин до артроскопії не вживати їжу та рідину (приймання щоденних препаратів узгоджувати потрібно зі мною та анестезіологом);
• За кілька годин до втручання проводиться видалення волосся з операційного поля (за потреби) 20-25 см вище та нижче наколінка без пошкодження шкірних покривів;
• За годину до артроскопії здійснюється  премедикація (вводяться препарати, які мають знеболювальну  дію, зменшують пригнічують дію залоз, запобігають ларинго- та бронхоспазмам). Проводиться антибіотикопрофілактика.

Ну, з Богом…. операція – артроскопія!

     Артроскопія проходить в операційній, яка оснащена усім необхідним: це операційний стіл, операційна безтіньова лампа, наркозний апарат, артростійка, ЕОП (електронно оптичний перетворювач), але найважливіше – це професіонали своєї справи: лікар-анестезіолог, медсестра-анестезист, операційна медсестра (а інколи й дві медсестри), молодша медична сестра, лікар-оператор та асистент (інколи й два асистенти).

     Під час операції, якщо пацієнт з лікарем-анестезіологом обрали СМА (спинномозкову анестезію), епідуральну анестезію, блокаду нервів , можна спостерігати на екранах моніторів артростійки або ж ЕОПа за ходом операції (тільки не підказувати!!!)

     Зазвичай наприкінці операції видаляються залишки фізрозчину з порожнини суглоба. Встановлюється і фіксується дренажна трубка, до якої  приєднується сильфон (для створення від‘ємного тиску та видалення геморагічних виділень із суглоба).

 При певних операціях (шов меніска, пластика ПСЗ, відновлення MPFL тощо) прооперовану кінцівку фіксую ортезом одразу в операційній.

Далі – післяопераційний період…

• пацієнтам з позитивним ПЛР тестом на COVID-19;
• пацієнтам з наявністю гнійно-некротичних процесів в організмі (наприклад суха чи волога гангрена, наявність абсцесу, фурункула);
• пацієнтам з ураженням шкірних покривів у ділянці оперативного поля (псоріаз, застарілі інфіковані рани, садна);
• пацієнтам із загостренням психічних захворювань;
• пацієнтам, які перебувають у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння ;
• пацієнткам з рясними місячними виділеннями ; 
• пацієнтам із загрозою переривання вагітності;
• пацієнтам з гострими респіраторними захворюваннями;
• пацієнтам з лихоманкою;
• пацієнтам з відкритою формою туберкульозу.

     Складається з кількох частин: ранній післяопераційний період  ─ 1-3 доба (інколи 7 діб) після операції (період стаціонарного лікування); період відновлення тканин (1-6 тиждень); період перебудови (триває кілька місяців).

     У ранньому періоді проводиться знеболення як локальне  (введення через дренажну трубку аналгетичного розчину в порожнину колінного суглоба), так і пероральне та внутрішньом’язове знеболення. Якщо немає протипоказів (виразка шлунку, ДПК, ерозивний гастрит),  призначаємо НПЗП (нестероїдних протизапальних препаратів). Обов’язково – кріотерапія (холод на колінний суглоб) через рушник. Час тримання холоду в першу добу після операції – 1 година через годину відпочинку. У нічний час холод не обов‘язковий – потрібно спати!

     –         У післяопераційному періоді я наполягаю, щоб пацієнти першу добу провели в ліжку не встаючи (холод, обмеження рухів, аналгетики, НПЗП і основне – спокій!) 

     –          2-га доба в стаціонарі: 

Перев‘язка та видалення дренажної трубки . 

У цей період можна і треба активізуватись:

1.     Хода на милицях, ходунках, повне чи часткове навантаження (для кожного пацієнта індивідуально);

2.     Вправи для підвищення тонусу м‘язів прооперованої кінцівки: танцюючий наколінник, рухи в гомілково-ступеневому та кульшових суглобах; рухи в кульшовому суглобі  на боці; перерозгинання!;

3.     Аналгетики, НПЗП , кріотерапія (холод).                                                                                     

         –   Третя доба: 

1.Збільшення часу та дистанції при ході (з милицями, ходунками), дозоване чи повне навантаження – індивідуально!

2. Вправи залишаються ті ж. Дозволено додавати згинання в колінному суглобі (у ліжку та звісивши нижні кінцівки.

3. Зменшуємо кількість аналгетиків, холод після фізичних вправ та 2-3 рази на добу в разі потреби.

     Контрольний огляд через 7 та 14 діб після операції (під час контрольних оглядів, інколи, за необхідності, проводжу пункцію колінного суглобу). 

     Вправи для ЛФК будуть рекомендовані для пацієнта в кожному окремому випадку.  

     Зазвичай через 6 тижнів після операції, за відсутності протипоказів, внутрішньосуглобово вводиться  гіалуронова кислота  (з метою покращення артикуляційної функції суглобу, живлення внутрішньосуглобових структур, які мало кровопостачаються) або PRP (з метою посилення регенеративних процесів у післяопераційному колінному суглобі). Метод обирається індивідуально для кожного пацієнта.